Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.05.2019 року у справі №904/1853/16
Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №904/1853/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 904/1853/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2016

зі справи № 904/1853/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ (далі - Позивач),

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро (далі - Відповідач),

про стягнення 13 929 631,34 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Позивача - Суворової Л.В.,

Відповідача - Богдана С.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення коштів у сумі 13 929 631,34 грн., з яких: 9 119 549,41 грн. основного боргу; 3 167 147,72 грн. пені; 599 355,89 грн. "інфляційних втрат"; 210 684,53 грн. - 3 % річних; 832 893,79 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 (колегія суддів у складі: Суховаров А.В. - головуючий, Мартинюк С.В. і Ніколаєнко М.О.):

- позов задоволено частково;

- з Відповідача стягнуто на користь Позивача: 16 263,72 грн. "інфляційних втрат"; 48 337,75 грн. - 3 % річних; 969, 02 грн. судового збору;

- в частині стягнення 8 106 974,25 грн. основного боргу провадження у справі припинено;

- в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 (колегія суддів у складі: Вечірко І.О. - головуючий, Кузнецов В.О. і Науменко І.М.):

- апеляційну скаргу Позивача залишено без задоволення;

- рішення місцевого господарського суду "в частині відмови в задоволенні стягнення 3 % річних в сумі 210 684,53 грн., інфляційних втрат в сумі 599 355,89 грн., припинення провадження у справі щодо стягнення основного боргу на суму 8 106 974,25 грн." залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить: рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати в частині відмови у задоволенні стягнення 3% річних у сумі 210 684, 53 грн., інфляційних збитків у сумі 599 355, 89 грн., припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 8 106 974,25 грн. і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача 210 684, 53 грн. - 3% річних, 599 355,89 грн. "інфляційних збитків", припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 8 107 786,35 грн., а в іншій частині зазначені рішення залишити без змін; витрати зі сплати судового збору покласти на Відповідача. Скаргу мотивовано прийняттям судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про те, що з урахуванням спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі укладеного договору, та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції без змін.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з урахуванням такого.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

27.09.2011 дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (газотранспортне підприємство), правонаступником якої є Позивач, та Відповідачем (замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011038/Н06 (далі - Договір).

17.01.2013, 30.12.2013, 17.03.2014, 17.07.2014, 05.11.2014, 26.12.2014, 31.03.2015, 30.06.2015 сторонами було укладено додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 до Договору.

Відповідно до умов Договору:

- газотранспортне підприємство зобов'язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення-газорозподільних станцій, а замовник зобов'язався сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та в порядку, що передбачені умовами Договору (пункт 1.1);

- послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (пункти 3.1, 3.4 у редакції додаткової угоди від 17.01.2013 № 1);

- вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (пункт 5.4 у редакції додаткової угоди від 17.01.2013 № 1);

- оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 % попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (пункт 5.5 у редакції додаткової угоди від 17.01.2013 № 1);

- у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 7.3 у редакції додаткової угоди від 17.01.2013 № 1);

- цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.10.2011. Договір діє у частині транспортування газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 11.1 у редакції додаткової угоди від 17.01.2013 № 1).

На виконання умов Договору Позивач протягом січня - червня 2015 року надав Відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 52 490 568,14 грн., що підтверджується відповідними актами наданих послуг.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу виконав неналежним чином, неоплаченими залишилися послуги на суму 9 119 549, 41 грн.

Оскільки Відповідач порушив свої зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку, Позивачем на підставі пункту 7.3 Договору, частини другої статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 625 Цивільного кодексу України нараховано Відповідачу 3 167 147, 72 грн. пені, 210 684, 53 грн. 3% річних, 599 355, 89 грн. "інфляційних втрат" та 832 893,79 грн. - 7% штрафу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час розгляду справи Відповідач оплатив обумовлені Договором послуги в сумі 8 106 974, 25 грн., а саме: 31.03.2016 здійснено оплату наданих послуг на суму 655 820, 53 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку Відповідача; 01.04.2016 здійснено оплату наданих послуг на суму 7 811, 14 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку Відповідача; спільним протокольним рішенням від 09.06.2016 № 1647/у погашено заборгованість Відповідача перед Позивачем за період з квітня по червень 2015 року в сумі 7 443 342,58 грн.

Оскільки частина основного боргу в сумі 1 012 545, 16 грн. була оплачена Відповідачем до порушення провадження у справі, то у задоволенні позову в даній частині слід відмовити. У частині стягнення 8 106 974, 25 грн. основного боргу, які були оплачені після звернення Позивача з позовом, провадження зі справи підлягає припиненню на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог про стягнення з Відповідача пені та 7% штрафу, суд першої інстанції зазначив таке.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2005 у справі №Б24/235/05 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Дніпропетровськгаз", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Посилаючись на норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12.03.2013 у справі №29/5005/16170/2011, суд першої інстанції зазначив, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, штрафу і пені.

Разом з тим, відмовляючи в позові у частині стягнення 7% штрафу, який заявлено на підставі абзацу третього частини другої статті 231 ГК України, суд першої інстанції виходив з того, що положення абзацу третього частини другої статті 231 ГК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки ця норма застосовується до негрошових зобов'язань.

Позивачем, Відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Департаментом фінансів Дніпропетровської облдержадміністрації, Департаментом соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" були підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, за умовами яких передбачалося надання державою коштів на погашення заборгованості за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню послуг, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору.

На виконання вказаних спільних протокольних рішень було здійснено погашення заборгованості за протранспортований у 2015 році природний газ відповідно до Договору, а саме: на суму 1 500 000 грн. - 20.01.2015 (спільне протокольне рішення № 110/у); на суму 2 029 881,90 грн. - 19.02.2015 (спільне протокольне рішення №384/у); на суму 2 232 682,90 грн. - 19.03.2015 (спільне протокольне рішення №646/у); на суму 1 201 291,10 грн. - 20.04.2015 (спільне протокольне рішення №921/у); на суму 1 289 245,17 грн. - 20.05.2015 (спільне протокольне рішення №1193/у); на суму 400 725,11 грн. - 17.06.2015 (спільне протокольне рішення №1367/у); на суму 351 345,56 грн.- 20.07.2015 (спільне протокольне рішення №1651/у); на суму 371 775,50 грн. - 19.11.2015 (спільне протокольне рішення №2492/у).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних та "інфляційних витрат" з урахуванням згаданих протокольних рішень, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача "інфляційних витрат" за період з квітня 2015 року по червень 2015 року у розмірі 16 263, 72 грн. та 3% річних за період з 21.02.2015 по 09.02.2016 у розмірі 48 337, 75 грн. У решті стягнення сум "інфляційних витрат" та 3% річних місцевим господарським судом відмовлено.

Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд зазначив таке: "місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу за Договором (з урахуванням Додаткових угод). Оскільки для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями, а розрахунок відповідачем відбувся у порядку та строки, передбачені у спільних протокольних рішеннях, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові в частині стягнення з відповідача 210 684,53 грн. З % річних та 599 355,89 грн. інфляційних втрат".

Крім того, в резолютивній частині згаданої постанови суд апеляційної інстанції зазначив: "Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 року у справі № 904/1853/16 в частині відмови в задоволенні стягнення 3 % річних в сумі 210 684,53 грн., інфляційних втрат в сумі 599 355,89 грн., припинення провадження у справі щодо стягнення основного боргу на суму 8 106 974,25 грн. залишити без змін".

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням останнім умов Договору та нарахованих на суму основного боргу пені, штрафу, 3% річних, "інфляційних втрат".

Відповідно до частин першої та другої статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із статтею 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як зазначено в пункті 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", згідно з частиною першою статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК України. Положення розділів I - XI ГПК України мають загальний характер і можуть застосовуватись апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин, оскільки під час розгляду справи в апеляційній інстанції суд відповідно до частини першої статті 101 ГПК України повторно розглядає справу та згідно із статтею 103 ГПК України має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Звертаючи з позовом до суду, Позивач, окрім іншого, просив стягнути з Відповідача 599 355,89 грн. "інфляційних втрат" та 210 684,53 грн. - 3 % річних.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні стягнення 3 % річних у сумі 210 684,53 грн. та "інфляційних втрат" у сумі 599 355,89 грн., апеляційний господарський суд не звернув уваги на ту обставину, що місцевий господарський суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача "інфляційних витрат" за період з квітня 2015 року по червень 2015 року у розмірі 16 263, 72 грн. та 3% річних за період з 21.02.2015 по 09.02.2016 у розмірі 48 337, 75 грн. та фактично змінив рішення місцевого господарського суду, не перевіривши при цьому належним чином обґрунтованості і правильності здійснених Позивачем нарахувань 3% річних та "інфляційних втрат".

Не встановивши відповідних обставин, що входили до предмета доказування в даній справі, апеляційний господарський суд припустився неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Тому відповідно до пункту 3 статті 1119 та частини першої статті 11110 ГПК України оскаржувана постанова підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і прийняти судове рішення відповідно до вимог закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено також питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 зі справи № 904/1853/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя В. Палій